Понеділок
25 Вересень 2017
04:23
Гість
"Гості" Гість
RSS
 
Персональний сайт Ємець Л.С., вчителя Запрудянського НВО
»
Меню сайту

Новий сайт школи

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Форма входу


Календар
«  Серпень 2014  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Прогноз погоди

Головна » 2014 » Серпень » 24 » З Днем Незалежності! Любіть Україну!
13:45
З Днем Незалежності! Любіть Україну!

 

        1944 року відомий поет Володимир Сосюра пише вірш «Любіть Україну». Ось як він сам згадував про це:

      – Цього вірша я написав внаслідок таких фактів. Ще в Башкирії, в Уфі, де я та вся Спілка письменників були в евакуації, і в той час, коли Україну розпинали криваві окупанти, одна дама сказала мені й критику Юрі Кобилецькому: «Как я соскучилась за украинским салом!» А Юра їй: «А за украинским народом вы не соскучились?!» І в Москві інша вже сказала, коли я, молодий прозаїк із Західної України Ткачук і вона йшли по вулиці Горького: «Для меня Родина – там, где мне хорошо». Ткачук відповів: «Свиняча філософія». У відповідь на це я написав «Любіть Україну».

    Вірш одразу ж здобув прихильність читачів в усьому СРСР. Був перекладений російською та іншими мовами, опублікований у Москві. 1949 року його вмістили до збірки «Щоб сади шуміли», яку було відзначено Сталінською премією.

        І ось раптом, несподівано для всіх і для самого В. Сосюри передусім, з 2 липня 1951-го, після статті «Проти ідеологічних перекручень в літературі» в газеті «Правда» починається грандіозна кампанія цькування поета за його «ідейно-порочний націоналістичний твір». У численних газетних публікаціях, на зборах і засіданнях різного рівня громилися поезія «Любіть Україну» та її автор. Націоналістами було названо навіть російських перекладачів вірша – Прокоф’єва та Ушакова. Розгромна хвиля прокотилася по всіх республіках СРСР. Там теж знаходили своїх «націоналістів», прискіпливо переглядали твори, у яких ішлося про любов до рідної землі. Володимира Сосюру зовсім перестали друкувати, він жив під прямою загрозою арешту, з ним небезпечно було дружити і навіть вітатися.

       Ціла сталінська імперія воювала з одним українським віршем. А поет мусив стати «божевільним»: щоб врятувати, друзі його відправили у психлікарню.

     – Сталінському керівництву треба було за будь-яку ціну вбити в людях патріотизм, почуття власної гідності і самоповаги, – писав його товариш В. Коваль. – Вбити всюди і скрізь, щоб народ перестав любити Росію, Україну, Білорусію, Грузію, Литву, Казахстан. Тому й став жертвою вірш «Любіть Україну». Його вибрали з усіх патріотичних творів, щоб всі побачили, як небезпечно любити рідний край і рідний народ.

        Тільки зі смертю Сталіна у 1953-му вірш Сосюри  повернуто українському народові. Критику поета визнали несправедливою, а дехто із критиків покаявся перед ним. Пізніше, згадуючи про XX з’їзд партії, на якому його було реабілітовано, Сосюра напише:

        «І я од радості все простив — і те, що кричав на мене Корнійчук, і статтю Малишка в «Радянській Україні» проти мене, і все і всім дезорієнтованим братам, що били мене так, що аж серце гуло від ударів. Ви ж знаєте, як у нас уміють бити! Я всім прощаю і всіх люблю».

        – Як поет я перейшов з російської мови на українську і через це не подобався багатьом студентам. Вони дорікали мені за це майже як за національну зраду, вважали українським націоналістом, – згадував Володимир Сосюра своє навчання в університеті у 20–х роках минулого століття. На перших курсах він, виходець із Донеччини, писав російською. Але свідомо перейшов на українську. – А я говорив їм, що писав би російською мовою, якби народився в Росії, бо я знаю тільки літературну російську мову, а народної не знаю. Без знання ж народної мови письменником, яким я хочу стати, не станеш. – А Гоголь? – казали вони мені. – Так Гоголь тим же й великий, що своїм знанням народної української мови збагатив російську літературу, – казав я.

          Багато з віршів Володимира Сосюри спливло з часом. Але зостанеться багато щирих і  відвертих творів, за які його так любили сучасники. Серед них і вірш, який переміг імперію…

Як за Сосюру в ГУЛАЗі голосували

        Олександр Іванович Ковінька, відомий український гуморист, славний полтавець, який відсидів років з двадцять в таборах сталінського ГУЛАГу, розповідав таку історію:

     – Якось повертаюсь я з лісоповалу, аж мене перестріває новий начальник табору: «Ковинька, посмотри на объявление! Чтобы обязательно был на собрании!» Дивлюсь я на оголошення, аж там написано: «Общее собрание. Обсуждение стихотворения В. Сосюры «Любите Украину»...  Я аж захолов – думаю, зараз будуть примушувати мене лаяти Сосюру...

       Зібрався весь табір.  Гамір стих – слово бере начальник табору. Ми знали, що його щойно призначили, знали, що він бойовий генерал, але проштрафився, і його закинули на Північ до нас, грішних. Генерал почав свою промову, але перед тим зауважив: «Ковинька на месте? Ага, значит, можно начинать». І почав до притихлого залу:

         – Граждане заключенные! Поступило сверху указание обсудить стихотворение Владимира Сосюры «Любите Украину». Значит так, стихотворения я не читал, наверное, и вы не читали, может, только Ковинька читал, но не это главное… Вот что я вам скажу: я воевал на Украине, знаю, какой это добрый и гостеприимный народ, как он помогал нам громить фашистское отродье, многие из вас это знают, многие родственников имеют на Украине, и вот что я предлагаю. Давайте проголосуем, как предлагает Владимир Сосюра, за то, чтобы любить Украину... Значит, кто за то, чтобы любить Украину? Единогласно. Против нет. Воздержавшихся тоже. На этом собрание закончено. Ковинька – остаться!..

        Згодом генерал, хитро посміхаючись, підійшов до мене і запитав: «Ну как я провернул собрание?» – «Здорово, гражданин начальник!» – «Значит, будем дружить, Ковинька…»

 

 

Матеріал підготувала Ємець Л.С.

Переглядів: 290 | Додав: mila
Архів записів

Корисні посилання

Корисні посилання

Корисні посилання

Корисні посилання

Корисні посилання

Корисні посилання

Пошук


Copyright MyCorp © 2017