Понеділок
25 Вересень 2017
04:29
Гість
"Гості" Гість
RSS
 
Персональний сайт Ємець Л.С., вчителя Запрудянського НВО
»
Меню сайту

Новий сайт школи

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Форма входу


Календар
«  Червень 2016  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930

Прогноз погоди

Головна » 2016 » Червень » 22 » 22 червня - День скорботи і вшанування пам'яті жертв війни
09:42
22 червня - День скорботи і вшанування пам'яті жертв війни

        Радянська історія занадто багато приховувала і перекручувала. І традиція відзначати 22 червня як день вторгнення чужинської армії притаманна лише країнам колишнього СРСР – так пробували стерти в пам’яті людей те, що Другу світову війну розпочав не тільки нацистський Берлін – він зробив це разом з більшовицькою Москвою, на пару розірвавши Польщу у 1939 році. 

           Москва не врахувала одного: українці вміють пам’ятати абсолютно все! І якщо сьогодні ми згадуємо про 22 червня, то жоден вчорашній "брат" не в силі буде переконати, що перемога над нацизмом була б можлива без українців. 

          Всі знають про геройство захисників Бресту, та не всі пам’ятають про молодшого сержанта Петра Скалигу з Черкас, заступника командира взводу зв’язку, який був серед захисників Брестської фортеці. Ще менше розповідалося про геройську оборону залізничного вокзалу в Бресті – а серед сотні бійців, які два тижні трималися там у повному оточенні, був сержант Хома Зазірний з села Бобриця Канівського району Черкащини… 

        Коли ми згадуємо про військову доблесть вкраденого Росією Севастополя – маємо згадати уродженця Цибулева Монастирищенського району Черкащини, лейтенанта Михайла Дзигунського, який зі взводом, яким командував, першим увірвався в траншеї потужно укріпленої німцями Сапун-гори, особисто знищив у бою 20 гітлерівців, а потім власним тілом затулив амбразуру ворожого дота, забезпечивши своїм бійцям можливість продовження атаки… 

        В окупованому ворогом українському Криму досі є у музеї в Севастополі картина панорами штурму Сапун-гори – на ній лейтенант з Черкащини зображений в останні секунди життя – на вершині гори, на тлі задимленого неба, поряд з амбразурою ворожого дота. А екскурсоводи розповідають про українця як про "русского гєроя"…

          Коли говоримо про стійкість блокадного Ленінграда – маємо не забувати, як танкову колону німців на підступах до Пулківських висот зупинила артбатарея з гармат, знятих із крейсера "Аврора" – і командував тією батареєю після загибелі її командира лейтенант з Черкас Олексій Смаглій. Коли всі гармати були розбиті танковим вогнем, лейтенант кинувся з гранатою у руці під ворожі гусениці…

      У Москві за офіційний гімн міста мають пісню часів Другої світової війни "Дорогая моя столица", де є слова про 28 «найхоробріших синів Москви» – але в тій Москві ні словом не згадують про українців, що були серед них... 

           Та історію подвигу українcького народу нікому не дамо вкрасти. Ми пам’ятаємо минуле заради Перемог майбутнього. 

Київ у роки окупації

(19 вересня 1941 року - 6 листопада 1943 року )

 

kiev (17) (700x465, 64Kb)

 Будівля з колонами - колишній республіканський ЦК партії, а нині - адміністрація Президента України.

 Червоний корпус університету.

Фотографии из оккупированного немцами Киева в 1941-1943 гг Великая отечественая война, киев, немцы, оккупация

Натовп жінок стоїть на розі вулиць Керосинної (нині - вул. Шолуденка) і Лагерної (нині - вул. Маршала Рибалко) біля огорожі стадіону «Зеніт» (нині - «Старт») і намагається дізнатися щось про долі своїх чоловіків, синів, братів, яких утримували в сусідніх таборах.

      "Жінки виносили воду і сухарі. А полонені накидалися на них, збивали з ніг один одного і жінок, виривали сухарі з рук, билися за них.  Всі плакали навколо. А німецькі конвойні зі звірячими обличчями били полонених палицями і гумовими кийками. Полонені йшли без кінця. Їх було кілька тисяч в цей день. А жінки все несли і несли воду і сухарі, якими все одно неможливо було навіть трохи нагодувати цих голодних. 

         У крижані ночі полонені залишалися під відкритим небом. Вони стоять, притискаючись один до одного, гойдаються, щоб зігрітися, і виють. Від цього виття люди, що живуть поблизу від табору, божеволіють. А вранці сотні людей виносять мертвими з табору."      (зі спогадів очевидців)

        Дарницький концтабір для радянських військовополонених займав площу близько 1,5 квадратних кілометрів і був обгороджений колючим дротом. Сюди спрямовувалася основна частина військовополонених, які потрапили в «Київський котел». Перший час військовополонених не годували зовсім, через що вони з'їли всю траву і кору на деревах.

​Трупы советских граждан, обнаруженные на территории гитлеровского концлагеря в Дарнице. Ноябрь 1943 года Источник – waralbum.ru - 10 фактов об оккупации Киева | Военно-исторический портал Warspot.ru

          В кінці вересня 1941 року з табору було здійснено масову втечу - 4 тисячі з 16 тисяч ув'язнених змогли втекти, решта ж були розстріляні. Однак потік військовополонених був настільки великий, що за короткий час табір наповнився знову. Всього під час війни через табір пройшло близько 300 тисяч військовополонених, з яких 68 тисяч залишилося в ньому навічно.

          Радянські військовополонені під наглядом есесівців засипають землею ділянку Бабиного Яру, де лежать розстріляні.

       Бабин Яр - урочище в Києві, місце масових розстрілів цивільного населення і військовополонених, що здійснювалися німецькими окупаційними військами. Тут було розстріляно не менше 40 тисяч євреїв, близько 100 матросів Дніпровського загону Пінської військової флотилії, заарештовані партизани, політпрацівники, підпільники, працівники НКВС, 621 член ОУН (фракція А. Мельника), 752 пацієнти психіатричної лікарні ім. Івана Павлова, не менше п'яти циганських таборів. 

      За різними підрахунками, в Бабиному Яру в 1941-1943 було розстріляно від 70 000 до 200 000 чоловік. Напівприсипані дерева і кущі на дні свідчать, що схили яру були підірвані. Протягом лише двох днів німці розстріляли більше 34 000 євреїв. Це був один з перших актів масових вбивств під час Другої світової війни.
            Те, що відбувається на знімку, підтверджує архівний документ - протокол допиту колишнього військовополоненого Н.Б. Соколова, складений слідчим НКДБ 30 грудня 1945 р .: "У жовтні 1941 року я з групою військовополонених з 300 осіб, під конвоєм німецької поліції був доставлений з концтабору на вулиці Керосинній в Бабин Яр, для поховання трупів розстріляних радянських громадян. У місцях розстрілів я особисто бачив  великі купи цінних речей, відібраних у розстріляних радянських громадян. Крім речей, лежали окремо різні документи, паспорти, фотографії".

​Немецкие солдаты роются в вещах расстрелянных. Бабий Яр, 01.10.1941 Автор – Иоганн Хехле (Johannes Hahle), фотограф 637-го немецкого отряда пропаганды 6-й армии Источник – warnet.ws - 10 фактов об оккупации Киева | Военно-исторический портал Warspot.ru

Німецькі солдати риються в речах розстріляних. Бабин Яр, 01.10.1941
Автор кольорових фото - Йоганн Хехле, німецький фотограф 

А ось такі оголошення з'являлися у Києві регулярно:

  

 

       

  Руїни Успенського Собору Києво-Печерської лаври, підірваного 3 листопада 1941 року, під час німецької окупації Києва.

kiev (61) (700x462, 101Kb)

Горить центр Києва.

      

Кияни йдуть до збірного пункту по відправці на примусові роботи до Німеччини. За роки окупації з Києва і Київської області було вивезено біля 150 тис. чол.

 

Такою була столиця України, коли радянські війська ввійшли у місто...

 

    

Переглядів: 239 | Додав: mila
Архів записів

Корисні посилання

Корисні посилання

Корисні посилання

Корисні посилання

Корисні посилання

Корисні посилання

Пошук


Copyright MyCorp © 2017