Субота
25 Листопад 2017
09:36
Гість
"Гості" Гість
RSS
 
Персональний сайт Ємець Л.С., вчителя Запрудянського НВО
Інформаційні хвилинки »
Меню сайту

Новий сайт школи

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Форма входу


Календар
«  Листопад 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930

Прогноз погоди

 

Пам'ятні дні календаря

 

22 січня – день Соборності України

        Щороку 22 сiчня весь український народ iз вдячністю згадує тих героїв, якi боролися за об’єднання усiх нацiонально-демократичних сил українства, хто словом i багнетом намагався вiдродити незалежну Соборну Українську державу. Ідея всеукраїнської єдності формувалася ще з часiв Київської Русi, Галицько-Волинської держави, визвольної вiйни пiд проводом Богдана Хмельницького, Гетьманщини.

 

Реалiзувалась ця мрiя внаслiдок української революцiї 1917- 1920 рокiв, пiд час якої з великою силою розкрилися свободолюбство i нацiональний дух українського народу, утворилися двi демократичнi держави - Українська Народна Республiка (УНР) та Західноукраїнська Республiка (ЗУНР). Нажаль, двi роз’єднанi держави не могли iснувати як єдиний полiтичний, економiчний органiзм, цьому заважав ряд причин. Не зважаючи на перешкоди, народ України не полишав прагнення до соборизацiї всiх українських земель у власнiй державi.

1 грудня 1918 року представники державного Секретаріату ЗУНР - Левицький, Цегелоський, члени директорiї — Винниченко, Петлюра, Андрiєвський, Швець пiдписали у Фастовi Предвступний договiр про майбутнє об’єднання двох республiк. Цей договiр став першим i основним актом соборностi, викликав схвалення українського загалу.

3 сiчня 1919 року на першому засіданнi Української Народної ради було одностайно прийнято Ухвалу про злуку ЗУНР i УНР. Часописи пiдкреслювали, що тим самим зроблено перший крок на шляху до соборностi українських земель.

Директорія i Рада Народних Мiнiстрiв призначила святкування об’єднання УНР i ЗУНР на 22 сiчня. Мабуть, ця дата не була випадковою, адже вказаний день збiгався з рiчницею iсторичного IV Унiверсалу Цетральної Ради, згідно з яким УНР проголошувалася самостiйною, незалежною державою, отже вiн мав стати днем подвiйного всенародного свята — Незалежностi i Соборностi.

22 сiчня 1919 року на Софіївській площi, бiля пам’ятника гетьману Богдану Хмельницькому, у присутностi десяткiв тисяч киян лiдери УНР і повноважна делегація ЗУНР заявили про свiй непохитний намiр збудувати єдину соборну Українську державу.

З раннього ранку мiсто набуло святкового вигляду. На будинках державних установ майорiли нацiональнi синьо-жовтi прапори, Софiївський майдан прикрашала трiумфальна арка зі старовинними гербами України і Галичини.

В Актi злуки проголошувалося: «Однинi воєдино вливаються століттями відiрванi одна від одної частини Єдиної України, Захiдноукраїнська Народна Республiка (Галичина, Буковина Угорська Русь) i Надднiпрянська Велика Україна. Здiйснилися вiковiчнi мрiї, якими жили, i за якi вмирали кращi сини України. Однинi є єдина, незалежна Українська Республіка».

                               

                    

 

 

21 лютого – Міжнародний день рідної мови

       У листопадi 1999 року Генеральна конференцiя ЮНЕСКО проголосила Мiжнародний день рiдної мови, який уперше вiдзначався 21 лютого 2000 року у Парижi.

     Заснування цього свята має велике значення, тому що, за оцiнками фахiвцiв, на сьогоднi iснує близько 6000 мов. І багатьом iз них загрожує зникнення.

     Мова ж являє собою значну частку нацiональної культури. Тому збереження мови, розвиток мови — важливе завдання кожного народу. Рiдна мова — це мова роду, вона вiдбиває досвiд пращурiв для нащадкiв.

 О.Забужко

Рідна мова

Мова кожного народу

неповторна i — своя;

в нiй гримлять громи в негоду,

в тишi — трелi солов’я.

На своїй природнiй мовi

i потоки гомонять;

зелен-клени у дiбровi

по-кленовому шумлять.

Солов’їну, барвiнкову,

колосисту — на вiки —

українську рiдну мову

в дар менi дали батьки.

Берегти її, плекати

буду всюди й повсякчас,

бо ж єдина — так, як мати,

 мова в кожного iз нас!

 

 

 

18 квітня Міжнародний день пам'ятників і історичних місць

             Встановлений в 1983 р. Асамблеєю Міжнародної Ради з питань охорони пам'ятників і визначних місць  при ЮНЕСКО.

            У 1924 році в СРСР Інструкцією Наркомпроса був розроблений Указ,    за яким виконавчим комітетам ставилося в обов'язок стежити за тим, щоб "городища, кургани, могильники та інші місця, що представляють історичну цінність, не розорювались, не розкопувалися в яких-небудь господарських цілях, а навколо пам'ятників залишалася б охоронна смуга від одної сажені і більше, залежно від розміру і значення пам’ятника”.

             У 1934 році було прийнято постанову, згідно якої заборонні заходи Указу почали вважати застарілими внаслідок величезного розмаху господарського будівництва.

             У 1976 році був ухвалений Закон "Про охорону і використання пам'ятників історії і культури”, але цей закон фактично не працює. На сьогоднішній день ситуація йде ще гірше – відповідних законів або немає, або вони не дотримуються: пам'ятники, історичні місця і заповідні зони нещадно знищуються, а винні в цьому не несуть, як правило, жодного покарання.

            У розвинених країнах до історії відносяться  набагато  краще. Там зберігають навіть історичні ландшафти і пейзажі місцевості. Наприклад, у Франції проводять відновні роботи ландшафтів пам'ятних місць навіть після археологічних розкопок, а на півночі Англії, в практично незайманому вигляді збережений Адріанів вал, що протягнувся на 117 кілометрів, побудований при римському імператорові Адріані для охорони північних рубежів Імперії.

            

9 травня  -  День Перемоги

 

           День Перемоги — свято перемоги СРСР над фашистською Німеччиною у Великій Вітчизняній війні в 1945 році.

          Введений в 1945 проте з 1947 довгий час фактично не відмічався і був робочим днем: вперше широко був відсвяткований в СРСР лише через 20 років. У тому ж ювілейному 1965 року День Перемоги знов став неробочим. Після розпаду СРСР деякий час паради в день Перемоги не проводилися, відновили цей ритуал в ювілейному 1995 році. Тоді в Москві пройшли два паради: на Красній площі (у пішому строю) і на Уклінній горі (за участю військ і бойової техніки). З тих пір паради на Красній площі проходять щорік — правда, тепер без бойової техніки.

          Цього дня традиційно зустрічаються фронтовики, покладаються вінки до пам'ятників Слави і військової доблесті, гримить святковий салют.

Останні дні війни

          В квітні 1945 року радянських військ впритул підійшли до кордонів Берліна.

          Війська займали оборону уздовж західних берегів річок Одер і Нейсе. На підступах до Берліна і в самому місті були зосереджено угрупування військ, що мало в своєму складі 62 дивізії (у тому числі 48 піхотних 4 танкові і 10 моторизованих), 37 окремих піхотних полків і близько 100 окремих піхотних батальйонів, а також значна кількість артилерійських частин і підрозділів. Це угрупування налічувало близько мільйона чоловік, 1500 танків, 10400 знарядь і мінометів, 3300 бойових літаків.

           Сам Берлін також був перетворений в сильний укріплений район і підготовлений до ведення вуличних боїв. Довкола Берліна було створено три оборонні кільця, усередині міста споруджено більше 400 залізобетонних довготривалих вогневих крапок з гарнізонами до тисячі чоловік. Сам берлінський гарнізон налічував в своєму складі близько 200 тисяч чоловік.

          29 квітня почалися бої за Рейхстаг, який обороняла близько тисячі чоловік. Після декількох атак підрозділам 171-й і 150-й стрілецьких дивізій удалося зайняти будівлю. 30 квітня о 14 годині 25 хвилин сержанти Михайло Егоров і Мелітон Кантарія поставили над Рейхстагом Прапор Перемоги. 

Підписання капітуляції

           1 травня о 3 годині 50 хвилин на командний пункт 8-й гвардійської армії був доставлений начальник генерального штабу сухопутних сил Вермахту генерал піхоти Кребс, що заявив, що він уповноважений вести переговори про перемир'я. Проте Сталін розпорядився не вести переговорів окрім як про беззастережну капітуляцію. Німецькому командуванню був поставлений ультиматум: якщо до 10 годин не буде дано згоду на беззастережну капітуляцію, радянськими військами буде нанесений нищівний удар. Не отримавши відповіді радянські війська о 10 годині 40 хвилин відкрили ураганний вогонь по залишках оборони в центрі Берліна. До 18 годин стало відомо, що вимоги про капітуляцію відхилювали. Після цього почався останній штурм центральної частини міста, де знаходилася Імперська канцелярія. Всю ніч, з 1 на 2 травня, продовжувалися бої за канцелярію. До ранку всі приміщення були зайняті радянськими солдатами.

           Вночі 2 травня о 1 годині 50 хвилин по радіо було прийнято наступне повідомлення: «Висилаємо своїх парламентерів на міст Бісмарк-штрассе. Припиняємо військові дії». Пізніше заступник міністра пропаганди доктор Фріче звернувся до радянського командування з проханням про дозвіл виступити по радіо із зверненням до німецьких військ берлінського гарнізону про припинення опору. До 15 годин залишки берлінського гарнізону (більше 134 тисяч чоловік) здалися в полон.

           7 травня в 2:41 ночі в Реймсе, був підписаний акт про беззастережну капітуляцію Німеччини. Від імені союзників акт про капітуляцію підписали: генерал Уолтер Беделл Сміт, генерал Іван Суслопаров (як свідок) за СРСР і генерал Франсуа Севез за Францію. Від Німеччини його підписали адмірал Фрідебург і генерал Йодль.

           8 травня в 22:43 по центральноєвропейському часу (9 травня в 0:43 за московським часом) генерал-фельдмаршал Вільгельм Кейтель, а також представники німецьких ВМС, що мали відповідні повноваження від Дьоніца, підписали Акт про беззастережну капітуляцію Німеччини. Велика Вітчизняна війна закінчилася. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Архів записів

Корисні посилання

Корисні посилання

Корисні посилання

Корисні посилання

Корисні посилання

Корисні посилання

Пошук


Copyright MyCorp © 2017